Опубліковано: 2007.11.26
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Вікторія Литвак

***

Тебе не було. Між складками тиші
не ми лоскотали невидимі струни.
То так щось, то просто замишені миші
латали мовчанку, лишаючи дюни

розплющених снів. То просто здалося
порожнім речам, що вони – з пластиліну:
від дотику – стати обличчям, волоссям
отого, для кого я – первісна глина.

Тебе не було, то глині наснилось
по парі долонь, у долонях – магніти,
і подих із дзеркала: "Чуєш, бери ось:
себе забагато – давай разом снити".

Тебе не було і нема. Так все просто:
на носі – зима, на зимі – шапка снігу,
над снігом – мости, а під самим під мостом
захеканий потяг стомився від бігу...
2007
© Вікторія Литвак
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8939/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives