Опубліковано: 2007.11.27
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Оксана Доріченко

Вічному коханому

А доля зглянеться на благання,
І обдарує одним-єдиним.
І ні кошторису, ні вагання.
Із дивним присмаком – кожна днина.
Невже – кохання?..

Заплющиш очі – відчуєш спрагу
Дале-далекої половини.
Жага – така, що померти б ладна
За дотик тіні.

Це – божевілля,
Господня кара
чи дар останній?-
кохання вічне;
мов злет Ікара,
його повстання.

Не відпускай мене вже ніколи,
мій чоловіче!
Здаля лелека, з-за видноколу,
дитину кличе...
2007
Київ
© Оксана Доріченко
© музика: Оксана Доріченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8970/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives