Опубліковано: 2007.11.28
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Юлiя Берeжко-Камiнська

Туман


Ми відірвані від всесвіту. Туман.
Дні укотре замикає коло мжички.
Заблукала би, якби не сила звички
Ця планета, станція землян.

Ані сонця, ні вечірньої зорі.
Біле небо розстила рулони вати.
Завтра теж не буде вистачати
Нам блакитно-синіх кольорів.

Це туман сідає на міста.
Це туман закутує провулки.
І в очах випрошує притулку
Вмокла білосніжна пустота.

Як би їй не здатися на тлінь...
Просочились смерклі дні в кімнату,
І в мені прокинулась крилата
Туга попередніх поколінь.

Все тумани плинуть зоддаля,
Змішуючи простори і висі.
Лиш дитя малює, як злилися
Сонце,
   небо,
      люди
         і земля.
2006
© Юлiя Берeжко-Камiнська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/8975/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives