Опубліковано: 2007.11.29
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Лія Чернякова

***

Спускаясь с гор, застыл на склоне
Пастух ли? Дух ли? -
Снег и ветер.
Пейзаж, разорванный в смятеньи.
Души растрепаннные хлопья.
А мы следим завороженно -
Две затаившиеся тени -
За этой странною фигурой -
Что принесет он?
Снег и ветер
Уже смешали наши судьбы.
Уже смутили наши мысли.
Уже запутаны дороги.
И только снег.
И только руки.
И только радость обретенья.
От дней пророчеств и тревоги
Остались только сны. Разлуки.
1992
© Лія Чернякова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/9026/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives