Оксана Гундер***ми час проціджуємо крізь пальці залишаючи у жменях лиш потрібні кнопки клавіші слова а як важко повернутись під стіл чи зняти крила із цвяшка і повісити їх на те місце де зараз муляють шрами взятись за руки і разом вистрибнути з часу без парашутів і протигазів без анти всяких і протизаплідних так страшно а ще ж зовсім не високо ще ж навіть видно якого кольору „колготки що вічно сповзали ” і зовсім це не боляче бо ж ми усі нанизані на пуповину пришиті нею мов ниткою до землі
|
2006 © Оксана Гундер |