Опубліковано: 2007.12.03
Поетичний розділ: Філософська лірика

Христина Лисюк

Розрада

Почитай, заспокойся,
вгадай,
що і хто сьогодні накоїв
ще жахливіше й менше,
ніж ти.

Намагайся заснути,
не вагайся сягнути височин,
навіть якщо скотився так низько,
та ти там, та ти тут не один.

Тут ми. Ті, що прагнули бути людьми.
Тут сон. Що трагічно нагадує світ.
Візьми собі сонце й живи до зими.
А далі як хочеш бери навіть лід.

Полежи. Попиши.
Поброди у свідомості,
відшукай там залишки
горе-шаленості,
як втомився жити
тим більш не спіши,
кинь промисловість
разом з буденністю.

Бо так живем ми. Ті, що прагнули бути людьми.
З нами сон. Що трагічно нагадує світ.
Візьми собі сонце й живи до зими.
А далі як хочеш закохуйся в лід.


2007
Київ
© Христина Лисюк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/9109/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives