Певно, втираємся сонцем по різні боки веселки. Певно, лелека жбурнув нас у різні вирії. Тебе до вітру в полі, мене - до зайця на гостину, за гостинцем, поки з казки не виросту. Там і бублики в діда за пазухою, і волошки в мене за літом. Поки я в житі купатимусь, на тебе й посмішка тісною стане, а схочеш мене за снопом пошукати – спізнишся, бо веселки вже віджнивували, та й хати в нас різні – я в лелеки, ти – за вітром.