Опубліковано: 2006.10.25
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Василь Дробот

Понемногу тучи розовеют...

* * *

Понемногу тучи розовеют.
Несмотря на сырость, нет дождя.
Утро было чуточку левее,
Но переместилость погодя.

Вдруг сошлись зима с весною, обе
Не найдя устойчивости в дне.
И заря колотится в ознобе,
Точно мысль в сознании на дне.

Травы, чуть присыпанные снегом,
Иней, четко выпушив кусты, –
Все – на свете радостном и пегом,
На краю бездонной пустоты.
2006
© Василь Дробот
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/915/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives