Опубліковано: 2007.12.10
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Зинаїда Дудченко

***

На стихи В. Брюсова
***

Я, начитавшись ветреных стихов,
На миг как будто ветреницей стала.
К рукам твоим я потянулась станом
И задрожала от твоих оков.

Тянуться, встав на кончики носков,
И лиц руками повторить овалы –
Как это много, даже если мало,
Подсудно, если испокон веков.

Но что нам суд юнцов иль стариков,
Ведь нас хранит природная стыдливость.
Хоть опьяненье лишь мгновенье длилось,
Нам позабыть его не так легко.

И только ощущенье чистоты
И ясности высвечивает душу.
Мы долго будем мудрость плоти слушать
Сквозь эти наведенные мосты.

Прислушаюсь к себе без суеты:
Светла душа, нет совести укусов.
Права ли я, и виноват ли Брюсов?
Своим звонком ответишь только ты.
2007
© Зинаїда Дудченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/9273/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives