Опубліковано: 2007.12.12
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Валентина Захарова

***

***
Хочу быть скрипкой маленькой, – такой восьмушкой, –
тихонько плакать-жаловаться тебе на ушко,
ведь в исполненьи скрипочки все наши плачи
звучат прелестной музыкой – а как иначе?
А как ещё расслабиться, себе дать волю?
Кому в жилетку плакаться на бабью долю?
Щекой приклеясь жаркою к щеке небритой
я стала бы так жалобно про жизнь чирикать,
о том, что свет заклинился, что мир распался, –
и ты бы от сочувствия весь обрыдался!
Но – не тяну на скрипочку по габаритам.
Виолончель – куда ни шло, никак не скрипка!
Сожми меня коленями, и нежно шею
Рукою заскорузлою погладь своею,
И загудев признательно басами всеми
Я буду замечательно ворчать по теме.
2004
г. Ровно
© Валентина Захарова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/9354/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives