Олена Черниш***як і всі багаті чоловіки, він говорив так довго, що словами встигав замотати мене усю, мов єгипетську мумію. Обличчя в нього було серйозне, мов двотомник з юриспруденції. Погляд у нього був важкий, наче вісім таких двотомників. Кроки його були тверді і тихі, та звучали не менш переконливо, ніж довгі його слова... І щоночі, пустивши під стелю плавати зграю тютюново-димних медуз, він зникав у ванній кімнаті. Притулившись лобом до холодних вологих кахлів, довго слухав шум далекого моря в чорній блискучій мушлі вимкненого мобільного
|
2007 © Олена Черниш |