Опубліковано: 2007.12.15
Поетичний розділ: Слово, мова, присвяти поетам

Анатолій Мельник

***

Василю Симоненку, Василю Стусу
Стерегли нас часи зголоднілі, злодійські і хижі.
Ми для них були ласим і бажаним кусенем їжі.
І вони нас зубами, зубами своїми змололи,
І сльозами, і кров"ю зросили невільницю голу.

І з землі ось цієї ми словом взялись проростати.
Ми не маєм сердець, але ж душі у нас стратостати.
І на землю рідненьку з небес ми уже повертеєм,
Бо безгрішні були, а її з бо важаємо раєм.

2001
© Анатолій Мельник
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/9403/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives