Опубліковано: 2006.10.26
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Василь Дробот

А ты меня не замечаешь...

* * *

А ты меня не замечаешь,
Но мягко светишься сквозь тьму.
И я живу, не защищаясь,
Не привыкая ни к чему.

И у меня в душе свободной
Всегда находятся слова,
Которыми она сегодня
Могла б утешить…
                                  Но сперва

Судьбой своей, седой и старой,
Взахлеб, как пашня от сохи,
Я принимаю все удары
И отпускаю все грехи.
2006
© Василь Дробот
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/943/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives