Олександр Козинець***Сніг прилипає до коміру, Сніг прилипає білий. Комір червоного кольору Змішує фарбу з снігом. Він лиш хотів торкнутися, Просто відчути обійми Вкотре холодного демона, Коміру, вкритого снігом. Вітер в обличчя – байдуже, Холод уже не вічний. Він замерзає, плачучи, Він замерза в обіймах. Сльози останньою краплею… Холод обом омана. В тих, хто давно не плакали, Вперше занили рани. Чорне і біле – ДАО, Лінії стали мертвими… Демон, закоханий в ангела, Ангел, що любить демона.
|
2007 © Олександр Козинець |