Юлiя Берeжко-КамiнськаПЕРШИЙ СНІГ Осінній ліс. Вже голе сухожилля. Останній лист тримає рівновагу. Таке строкате і з таким розмахом Відгомоніло золоте весілля. Ще вчора – гомін, конфетті, тромбони, Ще стільки ритму і ще стільки сили... Циганські танці щедро золотили... Прокинувсь ліс глухим і нерухомим. Таким чужим, таким блідим і згаслим. І біль шумить тривогою у скронях. А сонце почорніло наче сонях І відцуралось зимно і ...завчасно. День обирає сідало по-нижче... Сніжинками бубнявіє стихія... Я пам’ятаю ту німу завію І лісу кольорове попелище.
|
2005 © Юлiя Берeжко-Камiнська |