Ірина ГончароваТепер у бурюЗ Йегуди Амихая Тепер у бурю перед затишшям Я зможу сказати тобі те, що я Не міг у тиші ще до бурі, Тому що нас могли підслухати та віднайти. Те, що ми були тільки сусідами у бурі, Що були кинуті у стародавній Вавілонський хамсін І останні пророки царств моєї крові Прорікали у твердь твоєї плоті. Що погода була чудовою для нас і наших сердець, І те, що наші м’язи ставали сильнішими й золотавими. Олімпіада почуттів із тисячами глядачів, Для того, аби ми спізнавали й лишалися, Аби хмари з’являлися знов. Знаєш, ми зустрілися у дуже добре захищеному місці, Де починалася історія; затишне місце, Вільне від поспішних подій. Того вечора голос почав розповідати свої оповідання Біля ліжка дитини. Та зараз іще передчасно для археологів, але Пізно міняти те, що вже зроблено. Прийде літо. І звук важких кроків у сандаліях Буде продовжувати занурюватися У м’який пісок Назавжди.... |
2007 © Ірина Гончарова |