Опубліковано: 2007.12.28
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Марина Ковальчук

***

твій єдиний спогад –
брунатний метелик губ
здіймається над ешафотом
немов виправдовує зроблену жертву

твій єдиний жаль –
маленька дівчинка
в акваріумі вікна
з заплаканими до сліз очима

твоє єдине серце
примірялося усіма
і не належало нікому

іноді буває надто пізно...
2007
© Марина Ковальчук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/9749/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives