Опубліковано: 2006.10.27
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Олег Кочевих

Кастрополь

Тіні спадають з етюдника Генія;
Мі-ля-бемолем дзвенять Його струни;
Сонце за скелею Іфігенія
Б’є — кипарисове, свіже та юне.

Небо духмяністю глиці вмережане.
Море шемранням шосейним так вабить.
Кози, каміння, світ і за межами —
Все засмагає… У Києві, мабуть,

Сніг, краєвиди кольору старості.
Тут же — повітря плюс двадцять чотири,
Ринуть метелики, пружаться парості,
І в голові лише пісня Земфіри.
2002
© Олег Кочевих
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/981/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives