Опубліковано: 2007.12.30
Поетичний розділ: Філософська лірика

Анна Долгарєва

***

А люди уходят:
проси – не проси,
уходят, как время,
песком между пальцев.
В декабрьскую ночь и в апрельскую синь,
и кто-то решает, кому –
оставаться.

А тот, кто остался,
не хочет уйти,
он верит во что-то и рвется к чему-то,
Большие Пути,
небольшие пути,
и воском по пальцам
стекают минуты...

Но люди уходят,
проси – не проси,
весенней капелью и звоном трамваев.
И там,
в отстраненном «на небеси»
и нас забывают,
как мы забываем.
2007
© Анна Долгарєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/9826/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives