Опубліковано: 2008.01.01
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Світлана Приходько

Мама ушла

День мой полынный вскипел на откосе,
Рухнул лавиной, наотмашь хлестнув
По сердцу. Ветку рябины уносит
Памяти ветер, мой зонт колеснув.

Платьице в клочьях: из домиков  птичек
Рвано торчит беспризорность гвоздя,
Мама ушла... И поникли косички,
Девочка плачет...Ведь это же я?!

Ма-моч-ка! Капли разбухли,  вприпрыжку
Лепят поток междометьями слез:
Книжка...любимая, плюшевый мишка
Канут, в последний всплывая из грез.

"Мамочка" - слово накрыло с разбега
Теплым дыханьем седых вечеров,
- Мама, кого же твоя неумеха
Утром окатит восторгом стихов?

Кто же ,как ты , будет слушать с улыбкой
Исповедь страхов моих? И в ответ
Осень вздохнула, ладошкою липкой
Тронула ласково мокрый берет.

В шепоте листьев березовой рати
Слышу: " Не плачь! Я с тобою! Я - здесь...
И да хранит тебя Божия Матерь,
Белые ангелы.., даждь же нам днесь".
2008
Днепродзержинск
© Світлана Приходько
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/9854/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives