Опубліковано: 2008.01.01
Поетичний розділ: Філософська лірика

Анатолій Мельник

ОСІНЬ

Чим марить осінь, коли лист останній
Зриває вітер з клена на алеї?
Насупившись, вона роки гортає,
Й на кладовища зносить ювілеї.

Вона вдова і їй близькі втрачання,
Стоїть над нами сива і змарніла,
А наші мрії, наші сподівання
Хіба ж вона колись бо розуміла?

Вона жива, але життя її--
Суцільний смуток, спьози і печалі,
В садах її достиглі врожаї,
В очах її-- вже крижані скрижалі.
2003
© Анатолій Мельник
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/9863/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives