Сергій НегодаСОРОМСОРОМ
Змарнілий художник таки віртуоз.
Манаття мережане фарбами скритно.
Куций мороз, під сором – гіпноз
від пряників й сліз заливається гірко.
Тямущий в канонах нарядний, мов мрець,
з примарами сорому, з різдвяними стрічками
гладущик – рік тому початий під грець
повний по вінця червоними свічками.
Неплідна нестерпне. Як – часто без батька
мати неголосно недомагає?
Туману без сліз воскресла загадка.
Хто ще бідолашну так відшмагає?
Небіж в юрбі буквоїдів – небога.
Сила натруджених білих очей
шорошить фіаско охлялого Бога
посеред палаців персон і ночей.
Дивак і опришок, плугатар і ратай
постали опудалами та й
почманіли. Від страху без брата
ніхто на заплакав і тільки шибай
озиму засіяв
там за воринням...
|
2008 © Сергій Негода |
