Опубліковано: 2008.01.03
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Анатолій Мельник

***

... Писал стихи, но никогда не смел, как многие себя назвать поэтом... Кацо
Иные нынче времена. Иначе нынче начинают.
Писаки сбились в племена и о любви в слезах стенают.
Кочуют, широка кровать, полынью пахнет одеяло...
А там, где нужно отдавать-- берут, и все им мало. Мало!

Убого пишут, а поют о том, что видят из постели,
И часто врут, с надрывом лгут: не спали, мол мы, и не ели.
Друг другу дружно и в глаза слагают сладко дифирамбы,
А за глаза, а за глаза-- ругают... и талдычат ямбы.

А божья у кого печать лежит на дне пустой котомки,
Кого поэтом величать узнают, знаю, лишь потомки.

А вы, обрюзгшие умом, себя назначивши поэтом,
Пойдете вы толпой на слом. На ваш глагол наложат вето!
2008
© Анатолій Мельник
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/9904/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives