Опубліковано: 2008.01.04
Поетичний розділ: Філософська лірика

Анатолій Мельник

СТОЛІТТЯ

Лежить століття на столі під шаром пилу.
Але ж колись воно над нами мало силу.
Носило в пелюшках, ганяло в шию в школу,
І вітрами війни кидало нас додолу.
Селило нас в містах, місило на городах,
Топило, як кутят, незрячих ще, у водах,
Під гаслами:"Любіть!" навчало нас вбивати,
І голодом плелось від хати і до хати.
Тягнуло в тюрми нас, морозило сибіром,
І з смертю за плечем нам відпускало з миром,
Копало що є сил для нас в степах могили,
Дробило нам кістки і витягало жили.
А потім, сред промов, плело про непричетність,
І що з"єднає всіх тепер, напевно,-- чемність,
Добро, краса, любов і милосердя, звісно,
І з тугою вело за нами тиху пісню...
Століття ( морок, стіл, пилюка на горіщі)
Занедбане лежить, та все ж до Бога ближче!
2004
© Анатолій Мельник
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: http://poezia.org/ua/id/9907/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2008 © Poezia.ORG, archives