Павлюк Ігор

ПАВЛЮК Ігор Зиновійович
(01. 01. 1967, с. Окорськ Локачин. р-ну Волин. обл.) — письменник, науковець. Канд. філол. н. (1996). Літ. премії — перший в Україні володар "Залізного Мамая"  (Народна Шевченківська премія (2008), премії ім. В. Симоненка (1995) та ім. Б. Нечерди (2001), Міжнар. літ. премія “Тріумф” (2004), ім. Маркіяна Шашкевича (2005), Міжнар. літ. премія ім. Григорія Сковороди „Сад божественних пісень” (2005).
Навч. у Ленінгр. вищому військ. інж.-буд. уч-щі (залишив на 2-му курсі після перших поет. публікацій 1984-85). Був засланий у Забайкалля (нині Читин. обл., РФ, 1985-86). Після звільнення — кор. ківерців. рай. газети (1986-87). Закін. Львів. ун-т (1992). Працював у реліг. пресі (г. «Успенська вежа», Львів), на радіо (1992-93), н. с. Н.-д. центру періодики ЛНБ НАНУ (1993-2003). Працював викл. Львів. ун-ту, ст. н. с. Ін-ту франкознавства у цьому ж ун-ті (2003-04), ст. н. с. Ін-ту літ-ри НАНУ (Київ), доц. Нац. ун-ту "Острозька академія"  (Острог). Один із репрезентантів літ.-культ. явища в Україні наприкінці 1990-х рр. під назвою «позадесятництво». Учасник кількох літ. антологій, серед яких «Позадесятники” (Л., 1999) та «Позадесятники-2» (Л., 2000), “Антологія української поезії другої половини ХХ сторіччя (К., 2001), “Антологія української морської поезії» (О., 2004). Автор есеїст., проз., поет., публіцист., наук. публікацій, ред., ред.-упорядник, рецензент худож., наук. та наук.-популяр. книг. Чл. редколегії літ. ж. «Терен» (Луцьк), редколегії політ.-культ. ж. «Універсум» (Львів), зав. відділу поезії літ. ж. «Сова» (Тернопіль). Кер. літ. студії «Франкова кузня» у Львів. ун-ті. Учасник 4-ї міжнар. зустрічі письменників Сх. та Центр. Європи (Грузія, 1996), міжнар. поет. фестивалів (Нью-Йорк, 1999, 2000; Львів, 2003; Вроцлав, 2003; Туреччина, Ірландія, 2006). В особі П. своєрідно поєднується науковець-гуманітарій яскраво вираженого розкутого філос.-теор. мислення та тонкий лірич. поет (неоромантик) із нахилом до епічності, прозаїк, драматург, автор творів для дітей, який оновлює романтичну та магічно-реаліст. традицію літ-ри. Поєднує світогляд як традиц.-класич., так і модерної та постмодерної шкіл у літ-рі. Для розмаїтої за жанрами та віршованими формами поезії П. властива метафорична густота, афористичність, музикальність, фольклорність, емоційна насиченість, інколи публіцистичність, бунтівливість змісту (цикли віршів “Бузковий рай та Індії індіго”, “Провінція”, “Провінція і колонія”, “Село ХХІ. Ретромодерн”). Вона виражає як глобал. нігілізм самокритич. генерації зламу тисячоліть, так і її патріотизм, про який, як і про космос та кохання, П. пише і сентиментально, й іронічно, і реалістично (поеми “Смерть золотого міту (американський щоденник)”, кн. віршів про кохання “Стихія”, вірш “Відвідання Хортиці”). Поет. драми П. (“Бут”, “Регентка”, “Таморус”, “Голод і любов”), вірші (“Про Перуна”, “Христос”, “Телесик”, “Творець і гетьман”, “Дівчинка”, “Баба”), поеми (“Слов’янки”, “Степ”, “Літопис вітрів”) — зразки оригінал. інтелектуал. психол. письма, коріння якого у доістор., праслов’ян.-язичес. та християн.-козац. часах, піснях, казках та легендах. Проза П. (переважно повісті таромани) тяжіє до пошуків нових форм, їй притаманна експресивність стилю, елементи фантастики, етнографізму, поетизація деталей, одухотворення світу природи, універсуму. За психологією мислення та світовідчуттям вона наближена до традиції української поетичної прози, яку П. сам означує терміном «проезія». Окремі твори П. перекладені англ., рос., польс., білорус. мовами. Перекладає з рос. та англ. мов. Автор п’єс, які взяті до постановки у театрах України. За віршами П. С. Максимчук записав компакт-диск «Лірика…» (2004). Деякі вірші покладені на музику.

Тв.: Острови юності. Л., 1990; Нетутешній вiтер. Л., 1993; Голос денного Місяця. К., 1994; Скляна корчма. Дрогобич, 1995; Митець — Влада — Преса: історико-типологічний аналiз. Лц., 1997; Українськi часописи Волинi, Полiсся, Холмщини та Пiдляшшя (1917-1939 рр.). Л.; Лц., 1997; Алергія на вічність. Л., 1999; Українська легальна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-1939, 1941-1944 рр. Л., 2001; Стихія. Т., 2002; Чоловіче ворожіння. Л., 2002; Біографія дерева племені поетів. Л., 2003; Літаючий казан. Л., 2003; Діагностика і прогностика брехні. Л., 2003; Українська преса Волинської області 1939-1941, 1944-2000 рр. Лц., 2004; Вирощування алмазів: Роман // Кур’єр Кривбасу. 2004. № 177, 178; The angel (or) English language? Л., 2004; Бунт свяченої води. Л., 2004; Магма. Л, 2005; Мезозой: Роман // Кур’єр Кривбасу. 2005. №191, 192, 193; Павлюк Ігор, Мартинюк Микола. Хрестоматія української легальної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-1939, 1941-1944 рр. Лц., 2005; Пісня над обелісками: Вірші різнонаціональних поетів, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни/ Упоряд. Павлюк І. З., Григораш Д. С. К. 2006; Бунт. Лц., 2006; Камертон. Вн., 2007; Заборонений цвіт. Лц., 2007; Лірика. Л., 2008.

Літ.: Осадчий М. Дивно, що в сплеску революційної напруги... // ЛУ. 1992, 2 квіт.; Ілля В. Є поділ світу — місто і село // Основа. 1994. Ч. 27(5); Сом М. Імені Симоненка // Вечір. Київ. 1996, 17 січ.; Титаренко Л. Болить поету наше сьогодення // ГУ. 1996, 3 лют.; Слапчук В. Душа розхристана навік // Дзвін. 1998. № 7; Кіндрась К. Душа поета в корчмарському полоні // Міст. Нью-Йорк, 1999, 4-10 черв.; Мазурін М. Ігор Павлюк. Простір і час поезії // День. 1999, 18 листоп.; Вербич В. Уроки чужини // Кур’єр Кривбасу. 2000. № 133; Когут С. До істини — наосліп // Березіль. 2000. № 7/8; Пасічний О. Туга за хуторянським світом // ЛУ. 2000, 3 лют; Жулинський М. Чи відчуваємо ми катастрофу у простій українській душі? // Заявити про себе культурою. К, 2001; Гордон О. Смерть золотого міту, або Алергія на невічне (Творчість Ігоря Павлюка і літературна ситуація кінця тисячоліття) // Київ. 2001. № 11/12; Могильний А. Пасовиська міфів Ігоря Павлюка // Кур’єр Кривбасу. 2001. № 143; W. Pryszlak. Zapiski ukrainskie // Biuletyn historii pogranicza. Bialostok, 2002. № 3; Лагановський Л. Дослідник преси минулого століття // Уряд. кур’єр. 2002, 11 січ.; Логвиненко О. «А ти іще моя…»: На святі поезії Ігоря Павлюка // ЛУ. 2002, 3 жовт.; Науково-дослідний центр періодики (1993-2003 рр.). Л., 2003. Т. 2: Постаті; Логвиненко О. «Романтик для мене — це бунтар» // Там само. 2003, 9 жов.; Лобановська Г. Співець стихії кохання (сторінки поезії Ігоря Павлюка) // СіЧ. 2003. № 11; Кралюк П. Що робити, коли нічого змінити не можна? // День. 2004, 24 берез.; Маткобожик М. Зцілення любов’ю // ЛУ. 2004, 13 трав.; Базилевський В. Політ у глибину // Київ. 2005, №12; Ольшевський І. Дорости до себе, або Альтернативна картина світу Ігоря Павлюка // Слово і час. – 2006. – №5; Палинський В. Що може поет // Літературний Львів. 2006, №5; Демидюк Л. Символ як засіб організації художнього тексту (за романом І. Павлюка «Мезозой») // СіЧ. 2006. № 7; Іванишин П. Магма і бунт: модус національної боротьби у ліриці Ігоря Павлюка // Визвольний шлях. 2006. №3-4; Олійник Борис. Озон його поезії: стаття про творчість Ігоря Павлюка:  http://poezia.org/ua/personnels/15/reviews/