За браком часу - я безкриле і  нелюбе пташa.
А з огляду на узгодженість рухів шістьох кінцівок
                                                                        – я не поет.
Навряд чи уявляється можливим уніфікувати себе
                                                                            в цьому вірші,
я вважаю за доцільне розпочинати з  себе                                                      
перепрочитувати себе,
або просто розглядати своє багряне серце
у манюсіньке вічко на стіні,
або розглядати скоцюрблений,
перелякано-лютий розжований кавалок,
який, я сподіваюсь, дає змогу скласти певне
уявлення про вашу заздрість
в період війни між білою і чорною Українами...
Але що робити
зі мною вічнозеленим і  жовто-блакитним?