Шалена любов висмоктує мозок мій,
віршами пишу невтішні свої думки...
Не смій довіряти пестощам і не мрій —
майбутнього більш немає, де разом ми.

Ми можемо цілуватися уві сні,
ми можемо пити каву та їсти торт,
ми можемо планувати на вихідні
поїхати в Буковель чи Залізний Порт.

Ми можемо... Може й можемо, та не ми —
не зупинити вже пам’яті заметіль...
Тільки кохаючи, птах співає пісні,
тільки любов — найчарівніше з божевіль.