Бабусi Оленi Андрiянівнi
                                               на 19.04.2002

Переплавляє вже Алхімік Вищий
свинець, що гнітив небо над тобою
і в серці тягарем сидів,
На золотого сонячного сяйва
легенький дотик ,-
все твоє багатство.
А хворобливе тіло,
що знало стільки горя і трудів,
нарешті відпочине. Вперше.
І сльоз чистіші перли
дощем проллються
над паростям твоїм.
І зійде рід твій дружньо й рясно.
Хто ж нині буде порати його?
Моли за нас,
хай зглянеться Господь
на твої зерна,
й сонечка пошле й нам.

А ми зустрінемось
вже, може, скоро:
бо не мине ще й сорок днів,
як в правнуці своїй воскреснеш.

І знімеш чорнеє прокляття,
що свинцем
прогнуло небо
над нашим родом...