укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.05.29
Роздрукувати твір

Ніка Новікова

Алегорія печери

[ТИША]

Я ходила світом, я хотіла літа.
та ховалось літо у меди і жито,
а натомість вітер полюбив до чорта.
не тому, що горда.
бо не знала літер.

[ВДИХ]

І було, що на ранок
на відстані погляду – море.
і було, що від мене на відстані серця – тепло.
і було, справедливе здавалося надто суворим.
і було так багато всього,
і було, і було…

і було, не боялись розлити себе в лаконічне,
і було, що від станції "ми" і до станції "вічне"
нам пройти – десять літер, чотири пробіли – і все…
ми ж проходили більше, ніж десять збанальнених літер,
бо в волосся так ввічливо-чемно нашіптував вітер
про засонячну вишність, гарячу, мов первісний секс.

і було: "не спирайтесь на двері у жовтих вагонах",
і було, ми чекали на станціях тільки таких.
щоб зіпертись. і блюз підземельний і чорновіконний
нам писався на шкірі у ритмі: ти-дих-тих, ти-дих…

і було, нас вело на узбіччя, збивало з дороги,
і було, нас заносило травами, наче піском.
ну а ми… ми ставали у позу, а потім на ноги.
ну а ми напивались абсенту й себе до оском.

і було, що на пляжах напіватлантидного типу
нас соромились мушлі, а ми червоніли за них.
нас соромили мушлі, та мушель соромитись – гріх…
ми любили.
корінням у вирій тягнулися липи,
а з очей – кольоровим промінням
розтоплений сніг.

а тоді нас розрубував кат-ненависник надвоє
в тому місці, де ще споконвіку зростались серця.
я ставала у чергу за щастям. у ряд "ні-не-ця".
ти здавався на смак кам'яним,
ти здавався без бою…

і тоді не було.
і тоді не було нас-з-тобою.
…і тоді ми чекали покою.
а може – кінця.

[ВИДИХ]

Я ходила світом у лахміттях літер.
і боліло тіло на слова розбите,
і світилось біло. а слідами - вітер.
він умів терпіти.
я училась жити.

[ТИША]

2008
© Ніка Новікова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні