укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2013.06.16
Роздрукувати твір

Олеся Сандига

ЛЮДМИЛА

ЛЮДМИЛА

Людям мила була, чи й змогла, чи й жила, існувала,
Чи снувала під сонцем, заснула —
аж раптом за вікнами ніч.

І стоїть, наче пусткою кинута хата,
на її білих стінах
кучерявий хлопчисько-вандал,
купідончик, Ісусик чи, може, маленький Володя Ульянов –
хто роздивиться в присмерку? —
написав, що вона, Людка, дура,
а тоді в синіх вікнах
вибив каменем чорні провалля зіниць.

Людям мила була, чи й змогла, чи й жила, існувала,
Чи снувала під сонцем, заснула —
аж раптом за вікнами ніч.

І лежить, як повалене дерево впоперек річки,
І її перелазять сонмища сірих гадюк.
Ах, Офеліє, це над тобою
сріблясто дрижать бабки, мигтять роєм мушки,
пливуть у густому диму павутинки,
а верба чи то горе твоє оплакує,
чи зловтішно плює тобі просто в порепане і посіріле лице.

Людям мила була, чи й змогла, чи й жила, існувала,
Чи снувала під сонцем, заснула —
аж раптом за вікнами ніч.

От і висить, неначе забута на призьбі ганчірка,
А довкола строкато
сторінками гламурних видань
і обгортками від шоколадок
шарудить вже принижений, скинутий, вітром віднесений,
був колись вищий світ та вже надто купався у золоті,
аплодують оголеним і тонкостанним
золоті розчепірені пальчики,
і багряні у прожилках п’ятірні,
і брунатні маленькі долоньки:
ми зіпрієм, вони переждуть і розквітнуть,
тільки ти, о, ганчірко, — нейлонова.

Людям мила була, чи й змогла, чи й жила, існувала,
Чи снувала під сонцем, заснула —
аж раптом за вікнами ніч.

Жовте тіло пухнасте її серіального мачо Хуана
раптом накрила орлина тінь дона Хуана, і знову
ти стоїш, біла хато,
лежиш, сіре дерево,
висиш, пошмуляна чорна ганчірко,
лиш безстидно стирчать босі ступні – незграбно обтесаний Cином грааль,
у якому принишкла душа,
а знадвору шкребеться
гострим кігтиком Бог.

… Безіменна рабо, на безлюдді й немила,
Чи змогла чи зуміла, жила-існувала?
Чи снувала під сонцем, заснула —
Прокинься! За вікнами ніч...

2011
© Олеся Сандига
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні