укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 41391, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2020.05.05
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

***

він каже твої руки немов лікарняні бинти на шиї
мовчання мов рідина в легенях дихати більше нічим
тому ми говоримо те що не має значення те що болить
розпеченим яблуком суму перетікає з повітря у кров
ми тут за сумісництвом мертві та маємо рухами теплих судом свій підтвердити вирок
ми невиліковно закохані в себе тому ще живі
він каже відчини вікно
нехай повітря цієї весни потрапить в кімнату
наша шкіра рясніє подряпинами від реальності
ми боїмося доторків один одного слів
тінь як зворотня сторона світла на підлозі росте
він каже відчини вікно у мене алергія на світ цей
та ми з ним зрослися мов сіамський викидень
він каже куди нам рухатись далі я ствердно хитаю головою
ми розуміємо один одного без слів
життя могло бути простим якщо не ускладнювати але ні
відчини вікно там справжні люди живі йдуть у справах своїх
впевнені що це потрібно
а ми здатні лише примітки перечитувати шукаючи в них себе
це наче виправдання нашого існування
з темряви у світло потім знову в темряву
який сьогодні день
там люди в масках з дешевої марлі
не впізнають один одного тому вітаються
тепле повітря змушує калатати серце наче надія існує
наче в підвалини нашого існування її закладено взагалі
серце починає калатати ти йдеш кудись
не розуміючи куди і навіщо захлинаєшся повітрям густим
час не лікує кохання не лікує ліки не лікують
сама себе не втримаєш розіб'єшся
ми вдаємо що знайомі він каже йди

2020
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2021 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні