Сергій Татчин

Книга гостей автора

Поля з позначкою * обов’язкові для заповнення. Введення коду підтвердження є елементом захисту від спаму, який розсилається електронними роботами в книги для гостей

Код підтвердження:
Введіть код підтвердження: *
Ім'я: *
Місто:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Повідомлення: *

	2008.04.26/ Долина Снів/ Олена
	Опа, я знову перша. Сергію, вірш заімпонував мені своєю відкритістю і вразливістю.  Кінцівка якраз така, яку полюбляють сентиментальні дівчатка. Але є одне  "але" (якщо мене не заклює Небесна Канцелярія):  "хід годин, тече у дзеркалі землі, як в склі води". Дещо не зрозуміло, хід годин і тече. А також може забагато образів для однієї думки (дзеркало води- скло землі). А так все файно. _______________________________________________ привіт-привіт! ця "старенька" річ саме для сетиментальних дівчат і писалась:) малось на увазі, що там, у деякому власному архетипному місці, земля втрачає свою твердість, набуваючи якості першоматерії - і в ній, як у дзеркалі води, відбивається все: і власне, і безособове оточуюче. там навіть час можна осягнути фізично (до речі, цю його якість можна відчувати досить часто - коли час стає майже в"язким, і то прискорюється, а то притишує хід, залежно від обставин (зачасту критичних)), і от він - "видозмінений" - і відбивається у дзеркалі землі. може воно й заскладно, але для мене досить просто й я звик. так що це не тільки сентиментальна, а й філософічна штука. он як... я, взагалі-то, багато разів звертав увагу на те, як міняється плин часу залежно тільки, скажімо, від геграфії - наприклад, місто, містечко, село; оточення - вдома, у батьків, у бабусі etc... дякую за діалог, щиро, Т.
	2008.04.23/ Нас багато-нас не подолати/ Олена Пашук
	Надіюсь, що на ти. Але я мала на увазі й багатьох інших твоїх прихильників. І чому їх так багато, аж немає куди слова вставити. ___________________________________ а це, певно, тому, що я їх люблю ще більше, ніж вони мене... і вони, надіюсь, це відчувають :)
	2008.04.23/ клептоманка/ Олена Пашук
	Сергію, не крадіть себе у себе. Залиште хоч щось для ваших вірних читачів. ___________________________________________ привіт! так то ж тільки до ранку:)  заради кількісного наповнення добуваю на гора дещо "давній" матеріал... а ми на ти, чи я щось плутаю?..
	2008.04.19/ "Скіфія", "Venus", АБС і запах вражень./ Ніка
	О, вже ніяковію, заходячи сюди (ану ж дійсно балую - в першу чергу себе, а надмірності - то є не гут). Могла б (і, певно, навіть хотіла б) написати по кілька (тут одразу червоніє, бо не вміє брехати) слів до кожного твору. Проте, поки що німе сприйняття мені вдається краще. Навчуся гарно (а головне - лаконічно і грамотно) виражати думку - виражу обов"язково, хрест на пузі:)! А поки був Бланшо. Прочитала що є, захотілось більшого (як це завжди буває), та вистачило вразитись і тим, що було, бо дивно близьке, сама від себе не очикувала (кодування смислів, досвід смерті, танаталогічна поетика). Далі - знову вірші. "Venus" (мені - одразу Стругацькі), "Скіфія" - олюднений (бо хто його раніше бачив - одні янголи:) шматок реального раю (блаженно усміхається, знову дозволяючи собі трішечки рефлексанути) і...і... знову буде забагато тексту :) Я краще так - лишу враження в куточку сторінки, у совєцькій котомці-сіточці, щоб здалеку було чути запах молока, а ви самі подивитесь (як варіант – спробуєте на смак), добре? ________________________________________ на правах хазяїна гостьовухи:) дозволив собі підредагувати кінцівку вашого посту, бо вже хто-хто, а ви можете почуватись абсолютно вільно - ну, там... розслаблена поза, кальян (скажімо, яблучний тютюн), ноги на подушках... якщо мене немає, то ключ самі знаєте де. а коньяк на поличці, так-так на тій самій... так ви відшукали Бланшо? цікаво...цікаво. а стосовно Венуса - він зовсім інший, чим загальне його сприйняття. зовсім інший, принаймні для мене.
	2008.04.19/ Spaceru/ Олена
	Хрущі і хіба що ще відкритий космос. А слухати мене чи ні - вирішує автор. Приємно, що моя думка викликала невеличку дискусію. ___________________________________ це не те щоб дискусія, просто Олексій виступає тут головним повіреним у справах Небесної Канцелярії: а тому й щиро піклується за "якість" процесу. кому буде цікаво - http://ok-spacer.blogspot.com/ (не на правах реклями:)
	2008.04.19/ Відображення дати народження/ Микола Кротенко
	Пане Сергію! Прохання глянути в розділі "дані автора" на поле "дата народження". Очевидно, Ви ввели якийсь некоректний символ і система автоматично поставила дату внесення інформації в цьому розділі. _____________________________ зауваження приймаю. дату я вже ставив, а тоді вирішив зняти день (щоб "оминути" вітання:), та так і не виправив. зара' полізу до "даних автора" :(
	2008.04.19/ Моя власна Скіфія починається за Немировом/ Spacer (Кременчук)
	Сергію, не слухай Пашук :) При всій повазі до неї, саме змішення Скіфії та Інтернету є найцікавішим (і найфілософістично-потрібнішим :) і найсучаснішо-наймайбутнішим :))))))) в цьому чудовому вірші. Ні, блін, ну як же ми любимо, аби біля хати садок вишневий був і більш нічого! Ну, хіба що ще хрущі :))) _______________________________________ привіт, Олексію! тут мова йде стосовно "Вихідних":) Скіфію (поки що:) ніхто не "чіпає". дякую за "захист", але я спокійно і уважно дослухаюся до всього (лишаючись при своєму) - це ж, як не крути,  увага до моїх текстів, а це приємно: + чи - це не має особливого значення (і це не поза), головне що читач не проходить байдуже мимо. це, в першу чергу, діалог.
	2008.04.19/ Верхи на конях/ Олена Пашук
	Приємно, коли ще хтось вважає, що будь-яка критика (навіть не завжди доцільна) важить для письменника більше, ніж навіть і заслужена похвала. Саме критика  -рушій творчого прогресу. А Коні, просто чудові... Може це Пегас і Пегасиха? (питання риторичне). _________________________________ н-ну... не те щоб критика важить більше... хе-хе! (тут автор єхидно посміхається), але недооцінювати критику - то ще гірше, ніж переоцінювати, навіть і заслужену, похвалу. а Коні - це, швидше за все, Пегасенята (аутор щиро надіється що його відповідь буде сприйнята також як риторична). ну - за критику: рушія (чи рушій?.. чухає потилицю) прогресу!  будьмо!!
	2008.04.18/ Прилітали два янголи рано в суботу/ Олена Пашук
	Сергію, вірш цікаво-несподіваний! Але цілісно-позитивну картинку мені дещо зіпсували комп'ютерні терміни. Як на мене вони там зайві. Але не сприйміть це як образу. _________________________________________ привіт, Олено! образу?? кінцеве вибачення взагалі зайве :) ніколи не вибачайтесь за "конструктивні" втручання. кому вони кирисні - ті сприймають поради адекватно: з увагою. а образливих, тобто тих кому "не корисні", питається: навіщо тоді виносити на суд свою писанину - пишіть у шухляду, там зауваг не буде. сторонній погляд - він допомагає "тримати форму" :) і якщо вдуматись, за зауваги треба дякувати не для форми, а дійсно щиро: бо де ще віднайдеш (задарма!) людей, які гятимуть на вас свій дорогоцінний час. вони дивляться на ваш витвір сторонніми очима і бачать те, що, можливо, прогавили ви. це надзвичайно корисно. отакоє-от. (сказав банальщину, вибачайте:) а стосовно "Вихідних" - я вже й не пам"ятаю чому так написалось. зараз я можу сказати приблизно так: щоб запаралелити два світи, причому обидва віртуальні: світ спогадів і світ "комп"ютерний", тобто мережу; щоб акцентувати на внутрішньому і нівелювати вторинне зовнішнє; щоб наголосити на домінуванні чогось справжнього і вічного; щоб однією рисою ввести наше електронне сьогодення... але це все зараз. а тоді просто писалось - тільки встигай :) ця моя "електронна ремарка" вводить у текст ще одну площину, дуже важливу на сьогодні - творче життя пишучих міцно переплетено з www, у багатьох навіть зміщені акценти у віртуальний бік - в той час коли внутрішній всесвіт значно обємніший і правдивіший: "машина" від нього висне :) от, нашвидкуруч, і все. хоча, думатиму: ви перша звернули на це увагу. до цього мене, якщо й ганили, то тільки за Коней - як такі Коні, мовляв, звідки?.. дякую що не оминаєте, щиро, Т.
	2008.04.17/ Прилітали два янголи рано в суботу/ Ніка
	Саме читала "Вихідні". Уважно, не відволікаючись. Хоча ні, раз відволіклась - заглянула на інший сайт:) Тепер виправляюсь - продовжую читати (мимовільно потирає очі - перевіряє чи ще не повтікали на лоба). Передати відчуте - марно. Пробувати ж передати емоції – загалом дивне заняття, проте з огляду на те, що вони мають властивість переповнювати, інколи і дивному заняттю можна дати волю: Крізь щілинку прочиненого вікна завжди багато видно: задавнена хвороба, уважні янголи, які вже знають якою водою її лікувати, вечірній обхід, самотня варта оборони від себе. Потім, коли слів стає забагато, вони починають потроху переливатись на Його терези, а люди слухають і кивають, бо знають: Він все бачить зі свого космічного трону. Так минають вихідні, які бачу я (вдруге механічно потирає очі... чи потирає очі в друга? хм..), хоч то і не мої вихідні. А тоді знову повертаються янголи з графіном святої води (на якусь мить я навіть, здається, чую запах мокрого пір"я), стекла вікон починають потроху впрівати від передчуттів і я тихенько (доки ніхто не побачив) забираю драбину, і йду собі геть, на сьогодні вволю напідглядавшись у щілинку вікна, залишену Татчиним навмисне. (на зубах приємно похрускує сахарок, тілом хвилями стуму пробігають залишкові емоції, а у свідомості по-домашньому хлюпають рядки і образи "Вихідних") Дякую. _________________________________________ Niko, ви мене балуєте :) люди думатимуть що я організував цукровий наркотрафік у ваш бік! Втім, вельми дякую за таке своєрідне поетичне бачення цього витвору, яке само по собі є практично віршем. (кляцає по клавіатурі, а сам либиться - яке ж чесне дівча, щиро зізнається що відволікалось :) архіщиро ваш, Т.