Виключне право оголошувати   мені війну належить тільки совісті.   Без її згоди президент України   не може відправляти свої війська в бій.   Це записано у спеціально обумовленій   резолюції про мої духовні повноваження,   прийнятої Конгресом  батьків у 1967 році   подоланням президентського вето у 1991 році   і з тих пір має силу закону.     У цих злиденних умовах існування  ця резолюція  явно виконує роль   своєрідного  духовного «фігового листка».     І це ще не саме радикальна моя опозиція.  Одна з поправок до законопроекту  про духовні витрати моєї власності,  що знаходиться зараз на розгляді   у ВР передбачає наділення   президента України повноваженнями   наносити удари по духовним  угрупованням   та її союзникам по всьому світу без обмежень.       На переконання правозахисників,  це по суті дає усім моїм ворогам  карт-бланш на проведення під прапором   «війни з мною» будь-яких збройних акцій   без оглядки на звичайні правові обмеження.   Війна зі мною може стати такою ж нескінченною,   як боротьба з розповсюдженням сонячних променів.     Звичайно, є люди, що намагаються   відстояти свої і мої конституційні прерогативи,   але їх мало, вони роз'єднані і їх голоси  майже повністю приглушуються   номенклатурним  хором інших.       Я вимагаю вивести з моєї Батьківщини всі війська.   І вважаю, що закон вже був порушений,   оскільки він дозволяє президентові   санкціонувати збройні операції   в цілях знищення моєї самооборони.  Моя вимога зводиться до того,   щоб я маю заручитися згодою з державою,   перш ніж продовжувати життя в ній.       По суті,  я приєднався до числа критиків   своїх братів і сестер у правовій сфері.   У минулий понеділок направив президенту   відкритого листа, в якому говорилося:   «Я настійно закликаю вас зробити необхідні кроки  для виконання вашої адміністрацією   своїх зобов'язань і свого конституційного обов'язку  щодо виявлення моєї духовної ролі   учителя стосовно до нашої політики в Україні».   На моє переконання, це повинно включати   проведення своєчасних запитів злиденних  на будь-яке духовне життя на Батьківщині.   Хочу досягти взаєморозуміння з державою,  яка розподіляє і керує усіма моїми ресурсами.    А для того, щоб захистити себе, корінного жителя,  від постійних економічних атак   номенклатурних спецпосланців   і влади,   я оголосив про опозицію і визнаю себе   постраждалим з січня 2011 року  на полях правових  розбіжностей.   Я маю віру і надіюсь, що цього вдасться   уникнути в майбутньому. 
 
  |