Твоє червоне порше –  надзвичайне!    Крім усього,  це ще і твоя шафа-гардероб.  У ньому чемно зберігаються акуратно відпрасовані  смокінги, костюми, сорочки  і навіть таємниці  про твоїх колишніх коханок та повій,  яких ти іноді підбирав  на трасі.    Мені подобається роз’їжджати з тобою  вечірнім містом,  коли в салоні грають  мої рідні Бітлз  чи Кустуріца.    А ще  у нас є улюблена вулиця,  що стелиться вздовж Ужа...    А, пригадуєш, одного разу  ми вийшли з ресторану,  і твоє порше сяяло від щастя,  бо його, без нашого відома,  помив якийсь невідомий ром?    Я запропонувала втекти,  щоб не платити, адже знала,  що всі гроші ти витратив на мене  і тепер у твоїх кишенях  гуляє вітер.    Ми помчали на шаленій швидкості  у бік кордону.    Я уявила собі,  ніби ми щойно пограбували банк  і втікаємо від поліцейських,  ну, хоча б,  ...у Мексику!    Навіть  мішки з мільйонами американських баксів  ввижалися мені  на задньому сидінні.    Незабаром  ми опинилися в ...осені.    А там  так довірливо шелестів зачаклований ліс  і надихав нас обох  на кохання.    І на біса мені ті мільйони баксів, -  подумалось раптово, -  коли в мене є ти,  наша любов  та золото під ногами.    Але,  якщо я розкрию хоч одну твою таємницю  про інших жінок,  то тоді попрощаюся з тобою  по-італійськи:  розіб’ю фари твоєму надзвичайному  порше... 
   |