Сергій НегодаОКАЯННА ВОЛЯвали кургани  слобода    світів катма на горах    віват моя дорога  гай    за перевалами майдан    а там  камінння козака    воля в урочищі на сховах         лакована труба-хула    та відьом волі мало нам    бабо-потвора  ти бадьора    бадьора баба  кам’яна    злітає з даху ляпота    а за порогами  канави    суха тополя біля ставу    танцюй крилата гопака         біда з багатство та хіба    здатна на милості броваста    сторчма троянда помаранч    розважся курва біля храму    лунай сурма гойя пітьма    залий за небокрай стожари    за ними фракія з жабами    і тими злими препаскудами    давно жаданними  світами    лукава марить на рогах    ясніє   сонце за морями    товар-лайдак на ланцюгах         клич мацапура на вола    ковтай повітря горлом птаха    куди подався роззявляка    за обшири  де горлопан    йде примітивними глибинами    за тими втішними кончинами    геть поніміли без повстань    в коморах дурням    зашкварчала  окаянна         єси гряди   браво   юрми    ковтай ягід тернові тюрми    з причини прихили  душі    мінливі виклики імущі    хиткі мережі всеведущі    ау  мошні гейби на сонці    халепа і гаплик на оці    ярму прийдешньому    поцокоти підкова    цимбалами в оковах         байдужу заховай у душах    цю люту кам'яну в пуантах    худу і  жваву що недужа    стікає кров'ю на парканах    дурна яга життя продала    і  на шаблях воля грала    луна яка ще не літала    сурма і арфа не співала    на язиках іржаві ватри    а у словах ртуть мантри    в сльозах почервоніли  маки    витязів волі  тебе ждуть               що це за світ    яйце-райце    орда музик вирвала серце    бодай ридає моя флейта    гайда ходімо до трембіт    азартна молода гроза    за водограями солодка    така хоробра стоголоса    прямо розколота    пройдоха    з ярма    ця    окаянна    воля         на сором грамота така    моя стоголосная воля    вся нарозхват яка потвора    нащадок молодай нечай    біда що піднята на конях    заохкала на сто роззяв    моя холодна і ранкова    досяг долоні    ого-го-го    гроза    гайова         пішов за світом і мій світ    поніс я тихо лихо піт    спокійно сито одгуляв    бувай собі вихор джулай    гіркі твої квіти життя    за цноту і втіху продавав    прожив подобою цих влад    істот полонів страхів знад    о сило     подорож у край    де золоті просять у рай         в іспаніях ще не вмирали    в італіях наші раби    щасливі на сопілці грали    якби за мене то ж якби    я втратив долю замість птаха    і зрадив волі і тобі    проте між іншим прахи-страхи    не зрадили самі собі…         хай  чорнобривки з’їли Оха    їстоньки-їстоньки киць-киць    той хто свого боронив бога    сьогодні в бузі утопивсь    скоромних волі попросили    свідомо край мій обійти    ми волю не похоронили    хай нас усіх Господь простить    і я прокинувся у болях    з вогнем в очах    з сонцем у серці    і біль-мороз моєї долі    завзято виграє у герці  |  
 2012 © Сергей Негода  |