повій, вітре, на Вкраїну... (с)                                                             не з Росії!                                                             не  війною!!                                                             не в руїну!!!                                                                 ~ ~ ~                                                          ...з Людей геть вийшли —                                                             й "У люди вийшли"...        й всатаніли, свого з блуду;      й Богу, й люду за іуду:      просто вийти із людей —      ще не гідне їх ідей...        й Богоборство процвітає,      й людожерству меж немає:      з гімен, вавілонять рай, —      не гімно хто, хоч втікай...       ...й чорт з хрестом, вогнем й мечем?      й хрестимось на все, та ждем??   ...а зцілитись од хороби —      мало Образу й Подоби???        ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~      Та хіба воно пасувало тій назві, ОСЬ ЇЇ РІДНЕ!!!  Слова Степана Руданського, музика та пісня народні:          Повій, вітре, на Вкраїну,        Де покинув я дівчину,        Де покинув карі очі...        Повій, вітре, опівночі.          Між горами там долина,        В тій долині є хатина,        В тій хатині – дівчинонька,        Дівчинонька-голубонька.          Повій, вітре, до схід сонця,        До схід сонця, край віконця,        Край віконця постіль біла,        Постіль біла, дівка мила.          Повій, вітре, тишком-нишком        Над рум’яним, білим личком,        Над тим личком нахилися,        Чи спить мила, – подивися.          Чи спить мила, чи збудилась,        Спитай її, з ким любилась,        З ким любилась і кохалась        І любити присягалась.          Як заб’ється їй серденько,        Як зітхне вона тяженько,        Як заплачуть карі очі, –        Вертай, вітре, опівночі!          А якщо мене забула        І другого пригорнула,        То розвійся край долини,        Не вертайся з України!..            Вітер віє, вітер віє,        Серце тужить, серце мліє,        Вітер віє, завиває,        З України не вертає.     Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі, одне з джерел: Пісенний вінок, Українські народні пісні / Упорядник Андрій Михалко.
  |