Обезлюднів чудо-урок   про мудрого сатанюка на бульварі  про будні дурного і хитрого    розповсюдника облудно-осудних   гарнюків  в нудній школі.    Заслужений  учитель,  з учнівським поганялом   «букер-ублюдок»,  котрий по-народному обпудрював   на зоології поліщуцькою амебою   русокудрих, небайдужих   бобчуків, кухарчуків, зайчуків,  кашлюків, селюків, шевчуків,  шахтарчуків, байстрюків    а потім фукав, пхукав, нукав  самоотруєним словоблудством,   після цього мазюкав роздобутим   паскудним блюдом гадюк, -   тпрукав, курлюкав, хрюкав,  трюкав у блюдо якоюсь падлюкою,  потім тюкав в огудний розсудок    чудь-указкою-алілуйкою, - фернамбуком! -  будь-що-будь,  - улюлюкав в дебілку, -  Ну-у, що людоньки! - Од, ти - Крамарчук!  Яке це оружжя в руках Лагранжа? – Це редуктор! -   А що скаже на це спонукливий  -  Коминярчук! Коминярчук! - Не спи!    Так, умудрений друже, Циганчук,  -  ти сьогодні будеш у нас  – караульним! -  в непереможній армії Дорошенка!   А ти, чорнокудрий муже, Крамарчук,  ти сьогодні будеш у нас - писарчуком у Мазепи!  А хто ти, Чабанчук? Так, я - вільний спудей! – у Сірка!   А це ти так занебайдужив оцих буржуїв  в академії.  - Я хочу до голопузих волоцюжників?  - Зрозумій, друже, ти будеш тоді, як нехлюй,   А як з чужою вудочкою станеться конфуз, -  Ну-у, уяви, безглуздий конфузик, - од, тобі буйвіл!-  А так ти з кужільним вузликом, і з лантухами,  з алілуйними друзочками  угруз в крамар, -і  все, тобі добре! -  Грю-ю-юк! – Ка-ю-юк! – Грю-ю-юк! - Ка-ю-юк!  А ти ще не піднатужився, - чекаємо ж, - декламуй свій твір!   "Думи в калюжці Музи.." - … . – ну-у, які ще Музи?...    Байстрюче, ти – як отруйний курдюк з кобзою.  Ах, ти, знову не вивчив ноти, – ти -   люксовий чистоплюй,   з волоцюжною дудочкою, -   вдуй-но, похукай в дудку свою! -   Фук, фук! Фу—у!  - Од! - кургурзлий холуй, -  дуй-но, - упритул - в мундштук! – потужніше!  Ти – що, як - мамелюк, - а ти - сьогодні - буйний Ярчук, -   з французькою мензуркою треба чуйно.  це, каучук в твоїй цидульній кружечці, -  Ох, друже, якийсь ти - товстопузий вуйко! -  Чому весь в пудрі – зніми з себе картузик, -   чо, тут мружишся? – Нахімічив!   Це вся  пудра на тобі.    Чо-о,-му-у? Ти казився на фізрі!!! –  А ще хвалився, що мужній злодіюк!!!     Мені байдуже, - що там у тебе.  Я -  самоук, - а ти - писарчук.-  Отут тобі! – Цвай! А тут – трай!  Тьхукайте,  чуйні людоньки на нього! -  Він не хоче, він не буде    одружуватися   з смеречнючкою-неучкою!  А з музикою Музи? –  А я не буду – вічний Сиротюк.  І будь-що-будь! – Багатюк!  Ти –ж не боягузливий Байстрюк!  Не шушукайся, Наймичук, -   я тобі не Гуцул.  –Я  - Гуцало!    А де зараз найвишукуваний в Прилуках Селюк!  А де сутужний та розпуклий Сатанюк із Прилук?  Цей і той втік з уроків!   А в яких Прилуках розгнузданий Циганчук?  Харапужний!  – цей твій глузд залиш собі,   бо всі Прилуки паплюже.    Облудника-паскудника,    чимдуж і потужно буксонуло,  він самотужки   жив, живе і житиме,  хоча дуже схуднув   народний «букер-ублюдок».    Оце, учора, всує, пополудні   старий учитель,  -  та він приголомшив би будь-кого, -  оприлюднив моїй дочці  чудо-юдо із зоології, -  справжнього,  розпатраного,  спаплюженого,   запилюженого,   звуженого вужа.  - Як донька злякалася!!!  А деякі мамаші  пішли до нашого  завуча Шулера  жалітися на нього.  -Дурнуваті, мамаші!    Все було так,   що просто сліпило, -   це потім вже -   його зсутулило,  а мене розчулило    на все подальше життя.    Ну,   що  коїться зараз  з «букером-ублюдком»?  Він - на пенсії!    Постарів.  Бідує на краю села.   Тихо відкриває  очі   кмітливим і розумним діткам!    
 
  |