Вірш авторства Катерини К,  надрукований в Telegram каналі «Витебск97%»  напочатку 2021 року        Живэ Бэларусь    Дозволив упасти в кризу піддушшя,  Обвився весь путами "розшареними",  Аж раптом проївся комфортом бездушшя,  Коли він довів до найжахітнішого.    Глибоко ковтнувши вітру  натхнення,  З надією вийшов зі сну забуття,  Повіривши в потуги, у стан справдження,  А  крик, наче виск, злетів у безкердя.    І заметлялася віра в безвиході,  А плач, наче війя, забивсь у підгруддя.  І Заповіт доброти застив у повітрі,  З усіх країн світу застряг біль у путах.    Любов і підтримка, звичайно, озветься  Крізь товсті мури катівень і кривди.  Палає вогонь в очах, погоня зірветься  Та трухлість байдужих не вірить у правди.    Проте немає таких стін, щоб не чулись там крики,  Ті плачі і верески, що кийками добиті  Підкоряють гучність в серцях мільйонів,  Зривають лукавого, що забув про убитих.    Частенько стається таке, що не бачимо.  А як це? Яким чином? Які ще шляхи?  У очах одне одного  шукаєм підтримки,  І віримо в те, що знайдем палачів.    Ми єсть, ми з правами, ми з наміром чути.  Спасіння і воля, -  чудес ми не ждемо.  Є віра, є щастя  в серцях могутніх,  "Жыве Беларусь" -  горлають з небес.                                               Переклад з російської        Стихотворение, под авторством (Екатерина К.),   напечатанное в Telegram канале «Витебск97%»  В начале 2021 года        Жыве Беларусь    Позволил попасть в западню мадодушия,  Опутался весь оковами " важными",  Но тут же прогнил комфорт равнодушия,  Когда он довёл до самого страшного.    Глотнул жадно воздух в порыве решимости,  С надеждою выйти из сна забытья,  Поверив в Победу, в торжество справедливости,  Но крик, словно писк, улетел в никуда.    И заметалась душа в безысходности,  А плач, словно вой, беспрестанно в груди.  Заветная помощь, застыв в невесомости,  Со всех концов света застряла в пути.    Любовь и поддержка, конечно, доносится,  Сквозь толстые стены насилья и лжи,  В глазах есть огонь, наружу он просится,  Но червь малодушья твердит: " Не жужжи".    Но нет таких слов заглушить эти стоны,  Те крики и плач, что дубиной добыли.  Взрывали, стреляли в сердец миллионы,  Всё сделали так, чтобы мы НЕ ЗАБЫЛИ!    Так часто бывает, что нету просвета.  А как? Каким образом? Есть ли пути?  В глазах друг у друга мы ищем ответа,  Ответ лишь один: "Не свернуть, не сойти".    Есть рты и глаза, руки, ноги и уши,  Спасенье и чудо мы сами себе,  Есть вера в сердцах и светлые души,  "Жыве Беларусь" у нас по судьбе. (Екатерина К.)       ***********  Переклад вірша Анни Комар,   що був записаний на сайті Дискурс в 2020 році    скоріше би все це скінчилося    вся ніч на автодзвінках:  рінгтони - як кийки,  гумові кулі -  усі на одного:  130, 131 - довжезний -  до ранку обличчям в бетон  із відключки вирвавсь під новий удар  три доби без хавки...    немає відповіді на всі   наші білі квіти,  багряні серця.    тіло і пам'ять людська  витримують тюрми,  несумісні з вірою в майбутнє  краще перейменуємо кольори  "переляк", "тривогу", "журбу",   "противитися", "мріяти", "очікувати".    коли все припиниться  я допоможу тобі вифарбувати  ці голі стіни    в білий  червоний  білий                            11.08.2020               переклад з білоруської                 
   |