Жвава вода теліпає старий Дніпро,  осінні веретена по руслу у Глібівці.  Засоромлені верби ловкими крадіями,   викрили босоту на правому березі.  Перевернулася у річці вся їхня здобич,  стали заможніші лози в Страхоліссі.  Тетеріва Блідча шушукає з тереном.  Сокіл над Запіллям зачіпляє Сухолуччя,  натягнений очерет на Шпилі під гаєм.  Щось затіває щука в Рудні Димерській.  Уже привлаштовані плотви до вудок.    Червоний клен в Димері,   як на виселках,  із полону лісу вийшов Сом.  Щука підірвала міни  вздовж Ужа,  аж почули в Тетерівськім і до Кухарів.  Річку Таль протягнули,   наче з пекла, - потім   зашкварила Гутня Тальська,  зараз відхекується   опалим листям.  Наді мною літають   молоді і старі соколи,  перенесли кайф життя   через річки Здвиж, Таль, Тетерів  до мілкого Жереву   і аж до Заруддя в Іршу.  Майнула через Яхнівку   біла сорока   на край Ірпеня.    Гомін дощу захлинається ураганом  в Бучі. Буря суне лісом з Луб'янки.  Гул одзивається шумом до Вільчі,  над безсмертною смерекою буря.  Жива смерека устояла під смерчу.  - І-і у-у! - раптом гуде луна у вухах.   Чорнобиль, Корогод, Іллінці.  Аж тополя виривається на очах.    І падає. Жах! Стара тополина   упала переді мною.  Життя насміхається   у кволому УЖі страшні реви.  Отак регоче буря над козаками.   Усьо в ґерці. Готові! Гони геть!!!    Як почуваєшся, В'юне-Уже?   Одні залетіли в Бички, інші - в Нівецьке.  А як там Радинка - спочиває на щастях.  На що сподіваєшся, сонна Прип'яте?  Не пронесе. Прилетить у Федорівку.  Не вернеться до тебе твій Дерен.  Плаче, і згадує нестерпні Дерновичі.  Ти в Терехах прилаштуєшся,   і все розвіється в Розсохах. Час лікує.  Тверде оперення у цього літаючого  пня,   однак все одно переточить тля.  Та, сідай, присядь, на сіделечко   Забудь, -  у Білі Сороки не попадеш.  Цей кінь витесаний з перемерзлого дуба.     Пощезли щеб 611 діб - в Дитятках.  У тебе ні шва на лиці, одні залисини.  Спантеличена мати в Поташні.  Хитається тітка і плаче в Загальцях.  Тягне горобиною тиха Раска до землі.  аж квола залізниця Пісківки не прогинається.   Наче перевертень, чорна Мар'янівка.  долічерева без ніг,  у багні пес Сірко.  А тут збережений син, прямо з війни,  повернувся додому в домовині.    А чого так? То ж русин з Катюжанки.  Що? Відвертаєшся від жінки з Мощуна.  Мені досить,  вона ошелешена в Бучі.  Яка там Володимирівка з водограєм.  Обернеться в синицю із Феневичів.  А на правобережжі Здвижу цілі мости.  Файні Дудки.  А там пекло за Красний Гай.  Вона необережна в Шибенім.  Якесь підвернення крил було в Абрамівці.    Веретено яблук і груш в Шепеличах.  От і накритий стіл. Рум'яні саблуки.  Бенівка, так, вдивляюся в сосни в Копачах.  Це які вже велетні ці берези в Прип'яті.  Поглянь. Це якась примара в Машево.  Із Чапаївки божественна есемеска.  Звістка про повернення братів до  рідні з війни у Михайленків.    У тебе під очима понівечені морщини,   сухі сірі очі, попечені щоки ніс і вуха.  Війна - на кволім обличчі.   Які ж ви розбещені були брати?    Манюсіньке перевесло їх не остерегло.  Яке?  Як схаменеться, таке забереться.   Прикро. Сваха знівечена. Похорон.  Сват все прокляне в Ораному.  Якщо вона не збереться з горем,   то і сама скоро піде за косою в Залісся   Ато ж як, - чекай, чекай,   ще вибереться   з Козаровичів.   І випаде у прострелене підземелля.     Яке ж у лісі яскраве сонячне піднебесся.  Літає все літо приземлена сорока та сойка  на побережжі пощербленого Тетеріву.    З веретеном осені над Тетерівським лісом,   он, глянь, як несеться, неначе на жовтому  мерседесі,  заядлого кумася.  Така впевнена, торгує дрібницями й зеленню.  А що, здається, як мені добра на злість.  Отримало сорок тисяч штрафу за розливайку.  У неї немає жодного перехрестя   на дорогах. Літає всюди ото сорока!  По усіх фронтах, по усіх краях, -  не зачіпає тільки червоних флангів.  |