ясне сонце дихає неймовірною енергією
живе вознесіння природи по новій весні
я просто ахнув від несподіваного свята
посеред кущів посеред каменю в байраці
прямо на очах непомітне перетворення
тихого голого осередку в зелений живопис  
за межею моїх відчуттів в повітрі в землі
клоака сущого хаосу у живій воді
приречених рухатися в абсурді оргій життя
воскреслий духом ліс піднісся зі смерті
він всмоктує пилок квітів і блукає навколо
безглуздя запахів в достовірних ароматах
він поглинає від мізерного чуття світла
до багатої музики протиріч з баченням зблиску
мінералу злиплого бурштину в моїх очах
від невидимого творення напруги у хвилі
до очевидного струму передчуття еволюції
слухаю голоси лісу без святої цензури
і бачу самотворення маршу мужності
з погрозами коміків-шпигунів на токовищах
з авантюрами гумових крил зі спадковими титулами
з переслідуваннями та безсоннями ухилянтів
з самогубствами героїв в стані агонії
саме собою не згоріло марення сну
згоріла мужня душа в козака
спалена зброя  дрон без набоїв
без змагу постала могила самопожертви
лише сувора напруга душі у героя
незгасла відвага бурхливого вія
від змучень  без викликів "анумо!!!"
тут заклик до ритмів з містеріями
шукати сфінксів в степах України
за вірою в силу з наснагою волі
приcтрасті з шоком в агонії смерті
шумлять буреломи великої орди
яка перекидає вівтар свідомості
з похмілля нищить нудоту й покору
а ми поховали патлатих від революцій
тепер переможці народів лежать у могилах
а на запилених музейних ешафотах  
спекулянти зберігають переконання
про вибухи землетруси та потрясіння
за нашу одурь пророки рвали своє коріння
їх обертали у закам'янілу цивілізацію
в чорні джунглі з культом порятунку
і ось невгамовна енергія воюючих сил
із наших вулканів на карнавалі розвою
дотепних кличів вождів бойової віри
моя мука в невпинній Україні
посеред напастей та злоби
в сьогоднішній темряві освічує
сліпуче сяйво котре горить наді мною
і раптом - потужний вихор вогню
з мого одержимого серця
спричинений сонцем в хаосі
боротьби за власну правду
за щастя не в спокої безсмертного життя
тепер хай радіє буйний вітер із вершин
лети до старих створінь-маяків
повз брами загати двері укриття
мій тріумф з безначальним началом
мого оживаючого джерела духу
у відкритому рідному степу
посеред блиску заплав лугів лісів
мій новий визрілий вогонь серця
дихає блискавицями героїв вічної війни
з гір до озер з річок до морів
кличу тебе на страстну путь
серед наших рідних земель
народжується гаряча могутність
здвигаю шляхи з лавиною азарту
гуду від болі у криваву містерію буревію
взиваю дух України до невичерпних глибин
словом обертаю Київ у велику віру
вперто випинаю із мороку навісніючу силу
розірваного синього Славутича
борюсь на межі з чорною смертю
кладу окривавлену голову в битві за Дон
з суворим завзяттям над могилами
літаю смослоскипами гордих пращурів
мене осліплює криваво-червоний схід
бачу агонію пропасниці на сонці
спалахує шал від справжнього сяйва
в яскравій заграві сорокатих ярм
згораю брудним пурпуром минулого
я радо полум'янію блиском поміж зірок
і підіймаюсь багаттями на териконах
безперевний свист гарячих куль
осатанілий молот б'є у серці гармат
ріже навіжений клекіт і фуркає
наглий камікадзе на яругою Вовчою
скажена пристрасть калатає у небі
гарк дикої битви проклять наді мною
набігає бравурою вихор  гарячого вітру
падає у русі смертельна сурма
у небі скакуни з очима роздертої волі
рвуть молоді інстинкти в стихії струмів
і одчайдушно крутять запал  жадоби
зривають вир у пеклі у переломі тіл  
у стрімі дух дере аж вибухає з уст
збуджений шалом згорілого тріумфу
шукаю твій рай в оберезі весни
а ти вже соколем вирвала серце
розшарпане тіло згоріло осяяло путь