Україно мене перестріли
оскаженілі пустоцвіти степу
вони збожеволіли від смертей
я сам пролетів над Дніпром
коли сутеніло похолоділе літо

напругою переділило дармоїдів
бо знову світ грається
в королівства переділом України
у своє задоволення інтер-уявою
а чи ти орієнтуєш мою сучасність
відтворюєш невидимі втіхи емоцій
облиш-мо' мої чоловічі насолоди
вони посутеніли туманом днівок
після вичервонілого багаття сходу

там не сутеніє від прояснімого
минулого Русі
а ти мій переднівок волі
виріс із одалісок українок
і тобі ще добувати у кам'яної баби
наснаги і оптимізму розпашілої міці

а ви лицеміри імперії перенесли
свої розкішні відчуття максималістів
аби похолодіти за кордоном
від безумовності існування війни

брати лишіть цих дармоїдів з похуїзмом
котрі волають новим землеміром
нам неприємні заробітки на чужині
у чому прикраси мислення
без шани своєї батьківщини
і що це тобі від того кайфу без пізнання
бойового оптимізму за чужий рахунок

ти чоловіче-лицеміре уже втратив
мільйони живих людей у війні
а в тебе тільки миттєва радість
від самозбереження свого тління
це від твого височеного щастя
у тебе забулькотіло нутро
у спогляданні передсмертної агонії

ти моє серце вічно щемиш
після скаженого руху дронів
ти моя свідомосте зависочіла
бо лопотить насолода боротьби
з метаформозами вічної волі
коли загострений інтерес орди
у прозорих думках імперії
не досягає берегів Дніпра

це моя здатність втішатися собою
від розуміння сенсу та смислу
від блаженства з власного достатку
коли вподоба від блиску
краси рідної батьківщини
а не  фатального зламу свідомих
у чужій волі чудової чужини

та нехай цей комфорт московії хирявіє
посеред розкоші примхливих
у неземних достатках життя
а я заохочую розраду у
зеленій пишноті  у червневому бою

мені  ніхто не компенсує втрати
багатства барв степу України
навіть успішна догода шику
і достатку життя у боротьбі за чуже

тепер я бачу розкошування  сили
світлого сяйва на полі битви
з піднесеним яскравим почуттям
прекрасно-сотворного унікального
хаосу ударних дронів наді мною

я знаю що мій приземлений
трагічний лабіринт але не від
поразки теперішнього буття
цей драматичний абсурд фарсу
в перспективі непомітних речей
банди крадіїв народного добра

ось тут в Україні важливе квітне
в моєму тілесному перебуванні
у моєму бойовому настрої
цей звичайний духовний катарсис
у боях поміж гіпертекстів на poezia.org

а моє антимодерне  
трансцендентне тло креативу
реально страшне у боях за життя

я бачу справжнє надсвідоме
надможливе майбутнє України
бо вчора цінне було те що стало хибним

у твоїх болях коли ти був відтінком
тепер я став упередженим до оцінок
хоча наразі зітліло моє власне тіло
яке остаточно загублене
в реальній дійсності поля бою
проте у слові лишась
моя очманіла віра
гомонить і бринить антитілом
літає над річкою Вовчою.

віра розлізлась і розквітла
над річкою затріпотіла замайоріла
заскрекотіла над пашнею
замаячіла над землеміром
затріскотіла вантажівкою
перелетіла бо їй закортілось
манірно лебідкою перелетіти
у  запашіле море до якого залопотіли
панічні потічки що струменять
поміж мостів і багатоповерхівок

нехай очманілі дзвенять дзвони
бо ми самозрозумілі  собі
запашіли тріпотливим палахтінням
бо нам провиднілось рідне чарівне
яке замайоріло магічним струменем

оце так загуділо ошалімим залізом
і знову злетіло у цей прилетіло
зацвілим хлібом в полях Дону
тому гуртом не біжімо на чужину
бо за барвінком стоять могили
ми змужнілі козаки стоїмо
на власних курганах