Сергій НегодаПід райдугами чужиниось ти містеріє великого шляху чумаків козаків кобзарів а ми вже поздоровкалися окривавленими головами прямо з газдою Павлом владарем пекельного щастя ранком в Ворожбах являюся на нараду з войовницьким потягом в завтрашнє пекло вчорашнім ранком в скажених Рожнах голосить громада володарів на заможних пророків правди надзвичайні закони непохитні з новою силою потягли за собою боягузів-фанатиків-прагматиків на розвалені руїни вчорашнього рабства у вогонь запеклих передових на непохитній вірою землі де неминучі могили хрестять степові шляхи вихором грому повалені міста ракети за обрій перелітають за горизонт де повно осілого з горя народу під райдугами чужини чого такий ґвалт в імперії якщо по його триста роках нещасть такого важкого ярма надбав руїну в раю хто ще зазнав такого ката з грозами ненависті громом страху чого варта оця його полова кабали народів з кривавою дорогою до визволення із масового мору через чорне полум'я духу у сильного народу невмируща правда будучини та прагнень імперська клятьба у грабарів людської честі до ворогів чужаків приблуд хай визгорає ця горда слава раба в наших хатах на майданах імперська табірна неволя досконала фальш-воля доконала москаля війною нас виснажила ця брехня в інтелектуальних кайданах заради якого ще послуху така тотальна язва незнання яка ще нова голгофа коли розп'яті по живому міста народе що має ворогів-сусідів в собі народе карайся кволістю свого життя з ними якщо ти вже здалася продажна багата братва на ворожу милість смертельного останнього виходу скоріше втекла за кордон тому впала і покотилася аж до дна ще одна порожня безстижа голова запрягла прокляття на позови на клопоти народе не падай від сорому та стиду на крилах ганьби одно зламати кайданки а зовсім інше власна сила і міць одна єдина одвага як настраждалася багата воля не згасла досі жива то ж маємо ржаву історію самозрад за солодку хвалу живих без громадських пут за кожним полоном нашого сокола завжди ідуть потуги визволення краю та криваві змагання хоча обов'язок хазяїна землі як божая іскра в очах - це її захист тепер силою дронів сяє з азовського моря творча зоря народу на прокрустове ложе життя посеред ворогів народе благотворна віра рішучого визволення по самі вуха в кривавому Доні не мовчать отамани непереможних душ чого така стара вдова сховалася в холоді Сибіру якась страшна відьма з ятаганом ката втопла в скарбах і здохла ще літає багата похвалами воля в строкатому Золотому на майданах Дону живі нащадки волі та потомки долі де ж ти знову сховалась понура свобода в руїнах після кривавих битв народе ти воскресаєш на опорах будуєш село Надію |
2025 © Сергій Негода |