Обносив я кліпси й окуляри,  ватажку продав усіх мутантів.   На бульварі в пацанячі   чвари  я встрявав  посеред спекулянтів.  Льодопад під маринадом листопада  панькав  отаманів-корчмарів,   Лихоманка шурхотіла на пуантах,   лихварі боялись бунтарів.   Тато, я скуштую благодаті,   забушує банда  фабрикантів,   задурю барчат у цій блокаді,  гандикап гігантів клоунади.  Зворушу комашок буфонаду,  розведу ватагу в аксельбантах,  закручу я дулю докторанту   під азарт  атланта в бакенбардах.  Замахаю аспірантам білим шарфом,  окроплю  парі з читцем псалтирі,   відпущу я  душу, за  цим  кайфом,  Україну проспіваю на латині.  Аса,  затанцюють арлекіни!    Задушу Вітчизни п’яне жречество.  Катаракта скотинячої гордині,   бо в грошах вже молодіє неуцтво.  Всіх коханок у  розпусті  звукорядом  ошелешу диким   ренесансом.  Зажадаю наостанок для інсайду  зоосад з азартним   реверансом.   Зашаруджу   сіроманкам демократа,   щоб раділи   клоунаді квартиранта.   Виклопочу  в дурці бешкет дядька,  запишу співанку казнокрада.  В фоліантах, в словниках і  в тропарях,  натрушу я дітям райських яблук.  Гарма-дарма на майдані з ліхтаря   бачу променад  ажурних ядух.  Обкошу   шматочок   пустиря.  Окроплю  нарцис «Літературки».  Прочитаю вголос Кобзаря.  Перетормошу усіх придурків.   Надкушу  я  вуха  упирям.  І підніму тюрми на котурни.  Переворушу, передушу,  перепотрошу усе я здуру.  Перетормошу, пересмішу  всіх комедіантів-комерсантів,   я в ломбардах язикатим надкушу  золотий поп-арт лауреатів. 
   |