Мегаполіс у дніпрах з летами
В пітьмах тане. А ти слідкуй –
Нині в небі все переплетено:
Невагомість чиясь фіолетова,
Пальці долі, смуги від куль...

Тонкоюних таких, пухнастих,
Що ледь дихають з-поза меж.
Що плече обпечуть, та впасти
Не дозволить тиснява братства,
І таки не впадеш, авжеж.

Ну, а поки – осклілий виквіт
Світел, понад Ріку й масив.
...І вдивляючись в надпис “Вихід”,
Раптом вчуєш, що вже не їхній –  
Мерзлих мрій і важких м”ясив.