Ще кістляві тіні. Сите "ego"
на осонні мружиться в блакить.
І, як жуйка, налипа до стегон
погляд мій, видовжуючись в нить,

за жінками, що проходять містом,
і навічно в пам'ять запливе:
блиск сережки і коштовні ніздрі
за вікном миттєвих BMW.

Світ стрункий. І я тут ще "в законі".
Печиво дахів і голуби...
Видний - до щілини в підвіконні -
день, в котрому й та, що так любив.

Я надовго тут, гінкий і пружний,
серед густо напханих спокус.
То пусте, що місяць незворушний
ніби посміхнувсь кутками вуст.