Хтось олівець забув на жовтій лаві,
А я ішла між кленів і перил.
Із ридикюля ножички дістала,
До брів підрізала вуаль нудьги.

Засмагла дітвора здіймала галас...
Дог відгодований у пащі ніс журнал.
Біля фотографа клієнти завмирали.
Дзижчали оси... Благосна пора!

До олівця метнулася правиця,
Та й зупинилась: аркуша нема...
Здійнявся вірш...
                      „Не юна!
                                   Cмаглолиця...”–
Курникав серця невгавучий „птах”.

Півдужжя описав
                           у піднебессі,
Провулками,
                     над плесами ширяв...

Вернувся вранці у колиску серця
Крізь пролизень четвертого ребра.