В синім небі зграї ґав,
                              вітер кучерявий.

                                       Володимир Сосюра



Листком верби я вдосвіта була.
На танго запросив підмоклий Вітер.
Не заздрю Періс Хілтон, позаяк
У неї кавалерів значно більше.

Мій сон леткий прогнала зграя ґав –
У брами грозові летіла низько.
Вниз встигла глянути: текла ріка
І колисала
                човники
                             дитинства...

Кіт вайлуватий горобця ловив,
Пив молочко з надщербленого жбана.
Ми з Вітром
                 кружеляли
                                  поміж слив...
Лили дощі...
                   Сріблились арки, бані...

Вже – сьома ранку. Мужу й сину – чай.
Печу гарбуз.
                    Підсмажую насіння...
Шепчу молитви в ритмі замовлянь...
А у дитинство - ні авто, ні кіньми...