Крізь шпарку легко стулених повік,
Крізь вій тонке мереживо тремтливе,
Дивлюсь на тебе, наче звіддалік -
Приховуючи погляди грайливі.

А ти не бачиш світу навкруги.
Ти зараз є творець свого обличчя.
Зібрались в коло всі твої боги:
Дарують чар у блиск твого величчя.

І ось, останнім порухом творця,
Ти відступаєш, ледве на півкроку -
Щоб глянути: а як воно оця
Робота виглядає трохи збоку?

Але тобі достатньо зазирнуть
У вічі другу - щоб пізнати суть...