– Бунтує древня річка… – з телекліті                    
Карбує диктор. – Плине між олив...
Зітхнув, умовк. Із жаром прозеліта      
Бунтарку чоловік не захистив…

З людей – ніхто! Уклинить Бог загату –
І враз потік стриножить, мов коня.
Шал матіол струмує…
Бокс. Дебати.
Полтавський говір за вікном луна.
Мені до щему рідна ця говірка:
Мов лист верби погойдує ручай…

На друзки – сон!
                         Внесла світання зірку
Червона річка – в мій зелений чай.