Мені вночі наснилася калина:
В зеленім блиску шумовиння біле;
А пісня ніжна та протяжна лине
Про юність, що цілується невміло.
Чарівний сон скінчився непомітно
У мареві ранкового туману;
Вже облетіли на калині квіти,
На гронах зірваних сніжинки тануть.
Червоні кетяги на білій скатертині –
То свідки пристрасті… а чи кохання?
Як вчора цілував, цілуй і нині:
З любов’ю вперше, з ніжністю – востаннє…